СЮРЧАТИ, ЧУ́, ЧИ́Ш,
Сюрчати, чу́, чи́ш, гл.
1) Жужжать, трещать (о насѣкомыхъ). Там коники (польові) кричали та сюрчали. Мир. ХРВ. 39.
2) Жужжать (о веретенѣ). Веретено сюрчить. Мир. Пов. I. 134.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 239.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
СЮСІ →← СЮРЧАННЯ, НЯ,